Вірш Оксани Порчук
Пошли мені Боже хоч крихту надії,
Дай сили не впасти від вітру знущань,
Терпіння, бо палить вогонь ностальгії,
На місці душі залишилась лиш грань...
Веде мене віра і дух мій гартує,
Одна, як та пташка в далекім краю,
Не скаржусь на долю, крізь сльози жартую,
Та вже відчуваю, мов камінь стаю...
Не гладить життя, а витягує жили,
Підкине солодкого, й знову гірчить,
Кидає об землю, підносить на крилах,
Цінуйте усе, адже щастя - це мить!!!
Дай сили не впасти від вітру знущань,
Терпіння, бо палить вогонь ностальгії,
На місці душі залишилась лиш грань...
Веде мене віра і дух мій гартує,
Одна, як та пташка в далекім краю,
Не скаржусь на долю, крізь сльози жартую,
Та вже відчуваю, мов камінь стаю...
Не гладить життя, а витягує жили,
Підкине солодкого, й знову гірчить,
Кидає об землю, підносить на крилах,
Цінуйте усе, адже щастя - це мить!!!
Выйдите из головы и войдите в сердце. Меньше думайте и больше чувствуйте. Не привязывайтесь к мыслям, погрузитесь в ощущения… Тогда оживет и ваше сердце. - Ошо -
Немає коментарів:
Дописати коментар