Пішов із життя Євген Сверстюк. В день Референдуму Незалежності. Учасник групи 1 грудня, багаторічний дисидент і в'язень сумління за радянської влади.
Вічная пам'ять! Євген Сверстюк відійшов у вічність!
Велика вдячність за мужність, принципову позицію та Людяність.
Шляхетний Українець, символ боротьби за справедливість та Україну!
Боляче усвідомлювати, що Його нема з нами!! Це горе і реальна втрата! Символічно, що він помер 1 грудня!
Ініціатива моральних авторитетів "Перше грудня", серед засновників якої був і пан Євген.
Цивілізація виросла, людина змаліла.. Колись написав Сверстюк ..
Пішов з життя Євген Олександрович Сверстюк – великий українець і видатний громадянин. Згасла одна з найяскравіших зірок у сузір’ї українського шестидесятництва – покоління мужніх, які стали у проломі за рідну землю, мову, за людську гідність. І сповна заплатили за свою незламність – забороною на професію, гоніннями, роками заслань і таборів.
Всі свої таланти і покликання – письменника і вченого, правозахисника і філософа, журналіста і церковного діяча – Євген Олександрович спрямовував на служіння Україні. Останні п’ятдесят років історії України – це також і історія боротьби, самопожертви і творчості Євгена Сверстюка. Від виступу проти дискримінації української культури кінця 1950-х – початку 1960-х і до Ініціативи 1-го грудня, спрямованої на відстоювання свободи і людського духу, Євген Олександрович залишався взірцем самовідданості й високої громадянськості для мільйонів українців.
Пам'ять про нього завжди житиме у його справах і книгах, у його учнях і послідовниках, у наших серцях.
Земний уклін його пам’яті, глибокі і щирі співчуття всім, хто його знав і любив, для кого він служив прикладом для наслідування.
Арсеній Яценюк
БІОГРАФІЯ
Батьки - селяни. Освіта - Львівський державний університет імені Франка, відділення «логіка і психологія» філологічного факультету (1947-1952), потім - аспірант Науково-дослідного інституту психології Міносвіти України (1953-1956). Працював викладачем української літератури Полтавського педагогічного інституту (1956-1959), старшим науковим співробітником НДІ психології (1959-1960), завідувачем відділом прози журналу «Вітчизна» (1961-1962), старшим науковим співробітником відділу психологічного виховання НДІ психології (1962-1965) , відповідальним секретарем «Українського ботанічного журналу» (1965-1972).
Всі свої таланти і покликання – письменника і вченого, правозахисника і філософа, журналіста і церковного діяча – Євген Олександрович спрямовував на служіння Україні. Останні п’ятдесят років історії України – це також і історія боротьби, самопожертви і творчості Євгена Сверстюка. Від виступу проти дискримінації української культури кінця 1950-х – початку 1960-х і до Ініціативи 1-го грудня, спрямованої на відстоювання свободи і людського духу, Євген Олександрович залишався взірцем самовідданості й високої громадянськості для мільйонів українців.
Пам'ять про нього завжди житиме у його справах і книгах, у його учнях і послідовниках, у наших серцях.
Земний уклін його пам’яті, глибокі і щирі співчуття всім, хто його знав і любив, для кого він служив прикладом для наслідування.
Арсеній Яценюк
БІОГРАФІЯ
Батьки - селяни. Освіта - Львівський державний університет імені Франка, відділення «логіка і психологія» філологічного факультету (1947-1952), потім - аспірант Науково-дослідного інституту психології Міносвіти України (1953-1956). Працював викладачем української літератури Полтавського педагогічного інституту (1956-1959), старшим науковим співробітником НДІ психології (1959-1960), завідувачем відділом прози журналу «Вітчизна» (1961-1962), старшим науковим співробітником відділу психологічного виховання НДІ психології (1962-1965) , відповідальним секретарем «Українського ботанічного журналу» (1965-1972).
У січні 1972 року - заарештований і в березні 1973 засуджений за статтею 62 ч. I КК УРСР за виготовлення і розповсюдження документів «самвидаву» до семи років таборів (відбував у ВС - 389/36 у Пермській області) та п'яти років заслання (з лютого 1979-го - столяр геологічної експедиції в Бурятії).
З жовтня 1983 до 1988 працював столяром на київській фабриці індпошиву № 2.
ТВОРЧІСТЬ
Автор книг, численних есе і статей з літературознавства, психології і релігієзнавства; поезій, перекладів із німецької, англійської, російської мов. Літературно-критичні есе Сверстюка завжди пофарбовані публіцистично актуалізованих з позицій боротьби за суверенність української культури ». Деякі з них з'явилися (гол. у першій половині 1960-х) у журналах «Вітчизна», «Дніпро», «Жовтень», «Дукля», газети «Літературна Україна»; ін (з кін. 1960-х pp) у «самвидаві» («Котляревський сміється», «Остання сльоза» - про Т. Шевченка, «В. Симоненко - ідея», «Слідами казки про Іванову молодість» та ін), передруковані за кордоном (гол. у зб. « Широке море України », 1972,« Панорама найновішої літератури в УРСР », 1974). Окремою книгою (у «Самвидаві») вийшов есей «Собор у риштованні» (1970) - про роман «Собор» О.Гончара.
НАГОРОДИ
Нагороджений орденом Свободи.
Немає коментарів:
Дописати коментар